Поради психолога батькам

Поради батькам . Що робити у тривожній ситуації https://drive.google.com/file/d/19bOf40IX0b-672hhfH8UZV3nRMQzj4Ba/view?usp=sharing

Поради батькам : як зберегти психічне здоров`я дітей під час карантину

Батькам варто пам’ятати, що саме від них, дорослих членів сім’ї залежить психічний стан дітей в період карантину. Емоційний стан дитини – це наслідок, результат «роботи» батьків, саме «роботи», адже «мама», «тато», «бабуся», «дідусь» - це найважливіші професії, яким, нажаль, не вчать в університетах, які необхідно здобувати самому. Отже, емоційний стан дитини буде залежати від того про що будуть говорити з ними батьки, якими словами будуть звертатися до них, чи будуть слухати і чути їх відповіді, якими справами наповнять кожен день. Тут треба пам’ятати, що значної шкоди психіці дитини наносять сварки, бійки між батьками, залежність одного або обох батьків, смерть близької людини, насильство в сім’ї. Тому, батькам важливо налагодити взаємостосунки між собою, адже дитина буде спокійною, коли буде бачити мир, повагу взаєморозуміння, толерантність у спілкуванні найрідніших людей. 

Щоб уникнути стресу варто пояснити дітям, що є вірус і багато людей хворіє, але й багато виліковується. Водночас наголосити на тому, що є способи, які допоможуть уникнути хвороби: залишатись вдома, частіше мити руки, одягати маски тощо. Батьки мають бути максимально відкритими до запитань і давати правдиві відповіді. Зробіть кілька разів акцент на тому, що «ми у безпеці, що ми невразливі», що «карантин – це не покарання і не канікули». Це час, коли ми бережемося і бережемо інших. 

Пам`ятка батькам 

Від чого залежить стан психічного  здоров`я дитини в умовах карантину?

Експерти з психічного здоров'я запевняють, що напруга, з якою ми оновлюємо новинну стрічку, мимоволі чіпляється за порожні полиці в магазині погляд і рука, що тягнеться забрати з них останню пачку макаронів, це здорова реакція. Тому що події, які відбуваються викликають занепокоєння. Еволюційно, нормально і корисно турбуватися про своє майбутнє в умовах реальної або навіть уявної небезпеки.

Але якщо занепокоєння перетворилося в страх, почуття безпорадності або паніку, варто взяти до уваги і використовувати деякі способи позбавлення від емоційної напруги і нав'язливих тривожних думок:

Визнайте свою тривогу і не намагайтеся її заперечувати

Чим більше ви докладаєте зусиль, щоб про щось не думати, тим більше ви про це думаєте. Спроба заперечувати будь-які тривожні почуття не допоможе впоратися зі стресом. Тривога допомагає нам підготуватися і бути в безпеці. Це нормально, відчувати почуття неспокою;

Не зациклюйтеся на негативній інформації

Тривога може змушувати нас зосереджуватися тільки на гірших сценаріях. Важливо брати до уваги і позитивні факти, наприклад, що згідно з даними Всесвітньої організації охорони здоров'я поточний коефіцієнт одужання для COVID-19 набагато перевищує його рівень смертності. Не варто зациклюватися на переоцінці загрози і недооцінки стійкості людини. Але не варто забувати і про методи елементарної безпеки;

Обмежте час, що проводиться в соціальних мережах

Існує різниця між отриманням інформації та одержимістю новинами. Використання соціальних мереж в якості джерела інформації про COVID-19 тільки посилить тривогу, крім того, варто пам'ятати про ризик дезінформації, яка має намір або є мимовільною.

Мова йде не про повне відключення джерел інформації, а про дозоване використання, яке дозволить бути в курсі обстановки і останніх рекомендацій, але не впадати в паніку;

Залишайтеся активним

Виконання фізичних вправ, заняття аеробікою, йогою або танцями вимагають концентрації, яка допоможе розуму відволіктися від стресових подій, нав'язливих думок, а також допоможуть в боротьбі з деякими фізіологічними симптомами тривоги: пітливістю, нудотою, напругою тіла. Дієвими є і техніки розслаблення м'язів.

Постарайтеся збалансувати харчування і лягати спати вчасно

Здорове харчування важливо завжди, але особливо зараз, коли перебуваючи в стані неспокою і напруги велика спокуса пуститися у всі тяжкі, включаючи споживання алкоголю. Соціальні мережі рясніють алкогольними жартами, але важливо розуміти, що насправді алкоголь є депресантом. Можна відчути зниження занепокоєння в даний момент, але з часом для отримання того ж ефекту знадобиться все більшу і більшу кількість алкоголю.

Занепокоєння може сприяти порушенню сну, але все ж таки постарайтеся висипатися, мінімум семигодинний нічний сон збільшить вашу здатність справлятися зі стресом протягом дня.

Підтримуйте зв'язок з родиною і друзями

Навіть в період карантину немає необхідності в повній самоізоляції, оскільки це тільки додасть занепокоєння. Варто мінімізувати фізичні контакти, але спілкування з близькими, друзями і знайомими по телефону або за допомогою інтернету допоможе мінімізувати відчуття ізольованості, дасть можливість підтримати або отримати підтримку від близької людини, замість того, щоб обговорювати коронавірус з незнайомцями в Facebook.

І якщо ви помітили, що якийсь чоловік посилює ваше занепокоєння, ви напевне відчуєте себе краще, зробивши перерву в спілкуванні. Якщо це близька і улюблена вами людина, попросіть не посилювати свою і вашу тривожність обговоренням певних тем. У період тотальної паніки варто захищати себе, дистанціюючись від будь-якого, хто збільшує ваш стрес.

Рекомендації батькам по корекції тривожності дітей

У роботі з дітьми з тривожністю необхідно

• Постійно підбадьорювати, заохочувати демонструвати впевненість у їхньому успіху, у їхніх можливостях;
• Виховувати правильне ставлення до результатів своєї діяльності, уміння правильно оцінити їх, опосередковано ставитися до власних успіхів, невдач, не боятися помилок, використовувати їх для розвитку діяльності;
• Формувати правильне ставлення до результатів діяльності інших дітей;
• Розвивати орієнтацію на спосіб діяльності;
• Розширювати і збагачувати навички спілкування з дорослими й одноліткам, розвивати адекватне ставлення до оцінок і думок інших людей;
• Щоб перебороти скутість,потрібно допомагати дитині розслаблюватися,знімати напругу за допомогою рухливих ігор, музики,спортивних вправ ; допоможе інсценізація етюдів на пряв сміливості,рішучості ,що потребує від дитини психоемоційного ототожнення себе з персонажем;ігри,що виражають тривожність занепокоєння учасників,дають змогу емоційно відкинути пригніченість і страх , оцінити їх як характеристики ігрових персонажів ,а не даної дитини,і на основі психологічного «розототожнення» з носі є гнітючих переживань позбутися власних страхів.
• Не сваріть дитину за те, що вона посміла гніватися на вас. Навпаки, поставтеся до неї, до її обурення з розумінням і повагою: допоможіть їй усвідомити і сформулювати свої претензії до вас.
• Тільки тоді, коли емоції згаснуть, розкажіть дитині про те, як ви переживали, коли вона виявляла свій гнів. Знайдіть разом із нею владу форму висловлювання претензій.
• Поспостерігайте за собою. Дуже часто ми самі виховуємо своє роздратування, терпимо його доти, доки воно не вибухне, як вулкан,яким уже не можна керувати. Набагато легше й корисніше вчасно помітити своє незадоволення і проявити його так, щоб не принизити дитину, не звинуватити, а просто виявити своє незадоволення.

Кілька порад батькам із формування в дітей адекватної самооцінки

• Не оберігайте дитину від повсякденних справ, не прагніть вирішувати за неї всі проблеми, але і не перевантажуйте її тим, що їй непосильно. Нехай дитина виконує доступні їй завдання і одержує задоволення від зробленого.
• Не перехвалюйте дитини, але ї не забувайте заохочувати її, коли вона цього заслуговує.
• Заохочуйте в дитині ініціативу. Нехай вона буде лідером усіх починань, але також покажіть, що інші можуть бути краще її.
• Не забувайте заохочувати інших у присутності дитини. підкресліть достоїнства іншого і покажіть, що ваша дитина також може досягти цього.
• Показуйте своїм прикладом адекватність ставлення до успіхів і невдач. Оцінюйте у голос свої можливості й результати справи.
• Не порівнюйте дитини з іншими дітьми. Порівнюйте її із самою собою (тією, якою вона була вчора чи, можливо, буде завтра).

Особливості стилю поведінки із сором’язливими дітьми:

• Розширюйте коло знайомих своєї дитини, частіше запрошуйте до себе друзів, беріть дитину в гості до знайомих людей.
• Не варто постійно турбуватися про дитину, прагнути оберігати її від небезпек, в основному придуманих вами, не намагайтеся самі зробити все за дитину, запобігти новим ускладненням, дайте їй певну міру волі і відкритих дій.
• Постійно зміцнюйте в дитині впевненість у собі, у власних силах.
• Залучайте дитину до виконання різних доручень, зв’язаних із спілкуванням, створюйте ситуації, в яких сором’язливій дитині довелося б вступити в контакт з «чужим» дорослим. Наприклад: «Треба довідатися, про що ця цікава з чудовими картинками. Давайте запитаємо в бібліотекаря і попросимо дати її нам подивитися». Звичайно в такій ситуації «вимушеного спілкування дитина спочатку на стільки, що вітається тільки пошепки, відводячи очі, і не відриваючись від руки матері. Зате, ідучи, прощається голосно й чітко, іноді навіть посміхається.

Кілька порад батькам замкнутих дітей:

• Розширюйте коло спілкування вашої дитини, знайомте її з новими людьми.
• Підкреслюйте переваги і користь спілкування, розповідайте дитині, що нового й цікавого ви довідалися, а також, яке задоволення ви одержали, спілкуючись з тією чи іншою людиною.
• Прагніть самі стати для дитини прикладом людини, що ефективно спілкується.

Принципи спілкування з агресивними дітьми:

• Пам’ятайте, що заборона й підвищення голосу — найнеефективніші способи подолання агресивності. Тільки зрозумівши причини агресивності і знявши їх, ви можете сподіватися, що агресивність дитини буде знижена.
• Дайте можливість вихлюпнути свою агресію, спрямувати її на інші об’єкти. Дозвольте їй побити подушку або розірвати «портрет» її ворога і ви побачите, що в реальному житті агресивність у даний момент знизилася.
• Показуйте дитині особистий приклад ефективної поведінки. Не допускайте при ній вибухів гніву.
• Важливо, щоб дитина повсякчас почувала, що ви любите, цінуєте і приймаєте її. Не соромтеся зайвий раз її приголубити або пожаліти. Нехай вона бачить, що потрібна й важлива для вас.

Поради батькам конфліктних дітей

• Стримуйте прагнення дитини провокувати сварки з іншими. Треба звертати увагу на недоброзичливі погляди один на одного або бурмотіння собі під ніс. Звичайно, в усіх батьків бувають моменти, коли ніколи й неможливо контролювати дітей. І тоді найчастіше виникають «бурі».
• Не намагайтеся припинити сварку, обвинувативши іншу дитину в її виникненні і захищаючи свою. Намагайтеся об’єктивно розібратися в причинах її виникнення.
• Після конфлікту обговоріть з дитиною причини його виникнення, визначте неправильні дії вашої дитини, що призвели до конфлікту. Спробуйте знайти інші способи виходу з конфліктної ситуації.
• Не обговорюйте при дитині проблеми її поведінки. Вона може утвердитися в думці про те, що конфлікти неминучі, і буде продовжувати провокувати їх.
• Вкладення
•  Готовність дітей до навчання в школі.docx
•  поради батькам щодо зняття емоційного напруження.docx
•  поради психолога батькам.docx