Історія с. Підліснівка

Село  Підліснівка  було  засноване  у  1696  році  вихідцями  з  Правобережної  України. Часи  були  важкими  для  України. Її  територія  входила  до  складу  трьох  держав:  Лівобережна  по  Переяславському  договору  увійшла  в  склад  Російської  держави. Правобережна  перебувала  в складі  Речі  Посполитої ( Союз  Польщі  і  Литви). Південна  в  складі  Кримського  ханства – васала  Османської  Імперії.

     Несолодко  жилося  українцям, але  найтяжче  у  складі  Польщі  і  Кримського  ханства , на  кордоні  з  Росією  ( територія  сучасної  Сумщини, Харківщини, Полтавщини, Луганщини, Донеччини, а  також  частина  Курської  , Белгородської  та  Воронежської  області  Російської  Федерації.

       Назва  « Слобожанщина» в перекладі  означає  ( вільна). Царизм  забороняв  переселятися  з  Правобережжя, даючи  на  той  час  значні  пільги. А саме  головне, що  тимчасово  не  утверджувався  феодально – кріпосний  лад. А  у  прикордоння   Росії  і  України  рушили  втікачі  з  Правобережжя.

       Так  сталося  наприкінці  17  ст. ( 1696 року) , сотник  Київщини   Василь  Підлісний  з  козаками, жінками, дітьми, стариками  рушили в  район  Білгородської  оборонної  лінії  з  метою  поселення.

   Поруч  річка  Біла  Гуска, яка  брала  свій  початок  біля  села  Буциково, по  обидва  береги   родючі  чорноземи, і  вони  надовго  тут  осіли.

          Цей   край  прикривали  від  нападників  міста – фортеці: Ромни, Суми, Путивль, Глухів, Охтирка. Найбільш  правильно  оцінив  переселення  сам  український  народ  у  своїх  історичних  піснях  і  думах:

Покинь  батька, покинь  мати, покинь  всю  худобу

Іди  з  нами, козаками, на  Україну, на  свободу

На  Україні  всього  много – і паші, і  браги

Не  стоять  там  вражі  ляхи, козацькії  враги.

Заселення  Слобідської  України  відбулося  також  за  рахунок  службової  російської  колонізації, викликаної  необхідністю   будувати  укріплення  захисту   від  кримських  татар. Знаходили  тут  притулок  і  російські  втікачі  від  кріпацької  неволі. Проте  основну  масу  населення  Слобожанщини  складали  українці.

      Слобідська  Україна, як  складова  частина  Російської  держави,  належала  Гетьманському  уряду, але  зберігала  козацьку  організацію.

   На   час  виникнення  Підліснівки, зникають  слобідські  полки, які перейшли  у  відання  великоросійського  приказу.

      На  території  нашого  краю  населення  проживало  ще до  переселенців.

Хліборобство  виникло  ще  за  часів  неоліту. Археологи  виявили  предмети  користування  людини. Так, на  території  Сумщини  знайдені  черепки  з  відбитком  зернини  культурного  ячменю. На  території  лісостепової  Сумщини  в   цей  час  відома  трипільська  культура. Ця  культура  мала  явно  виражений  хліборобський  характер. Житло  мало  з  дверками  коло, в  центрі  було  приміщення  для  худоби. Кожне  житло  мало  спеціальне  сховище  для  зерна. Вирощували  головним  чином  пшеницю, ячмінь, просо.

    В І ст.. до н. е. на  всій  території  Сумщини  проживали  скіфи.

Знайдені  речі  побуту, військові  доспіхи, поховання, знаряддя  праці. Біля  села  Токарі, Сумського  району  знайдено  скіфський  дерев`яний  плуг, який  знаходиться  у  Сумському   краєзнавчому  музеї.  Під  час  будівництва  Садівської  ЗОШ І – ІІІ ст. знайдено  поховання. Крім  землеробства, скіфи займалися  тваринництвом, торгівлею. Транспортними  засобами  були  віз  або  гарба. Зерно  мололи  на  млинах, круглими, кам`яними  жорнами. Наші  переселенці  перенесли  на  територію  Підліснівки  свій  с/г досвід.

             Природні  умови  були  надзвичайно  сприятливі. Навколо  Підліснівки  шуміли  ліси, широка  була  річка  Гуска. Її  води  підходили  до  самих  балок. Земля  відзначалася  родючістю  і  давала  високі  врожаї  зернових. З  олійних  та  технічних  культур  сіяли  коноплі  та  льон. Для  оранки  використовували  важкі  плуги, в  які  запрягали  по  чотири  воли. Звичайно, використовували  і  сохи. На  городах вирощували  дині  і  кавуни.

         Розвинутою  галуззю було  й  скотарство. Розводили  рогату  худобу,   коней, овець, кіз, свиней. Розвивалося  бджільництво, рибальство. Майже  кожна  сім`я  мала  ткацький  верстат. Сільські  ткачі  ткали  килими, плахти, запаски, хустки, сукна, полотна, рядна.

        Чоловіки  займалися  обробкою  дерева, робили  вози, меблі, скрині, посуд. Славилися  колісники  і  бондарі. Поширення  одержало  гончарське, ковальське, шкіряне, кравецьке  і  інші  ремесла.

   Свої  вироби   підліснівчани  вивозили  на ярмарки  до  Сум,  Ромнів.

Хати  будували  в  основному  з  дерева. З  метою  економії  земель  ставили  їх  на  балках  поближче  до  води. Кількість  дворів  швидко  зростала, народжуваність  була  високою. У  зв`язку  із  зростанням  населення  в  Підліснівці  виникають  нові  села: Коржівка( Степне), Гола  Долина

 ( Новомихайлівка), Маловидівка.

             Поступово  Сумський  полковник  Герасим  Кондратьєв   і  його  сини  привласнили  полкові  землі  і  після  пільгових  років підліснівчани  були  перетворені  у  звичайних  кріпаків. З 1732 року  в  Сумському  полку  селяни  працювали  на  користь  феодала, влітку, кожного  дня, а  взимку  по  три  дні  на  тиждень.

               Село  Підліснівка  не  було  винятком.  Селяни   на  користь  феодала  обробляли  поля, косили  сіно, возили  дрова, будували  млини, своєї  землі  вони  фактично  не  мали. Тільки  за  « послушанство»  родина  Кондратьєва  наділяла  землею, при  умові, що  селяни  справно  будуть  нести  панщину. За  користування  землею  селяни відбували не  тільки  відробіткову  ренту, але  натуральну  і  грошову. Так, на  користь  феодалів, наші  односельці  щорічно  платили  по  14, 5 карбованців  і  по  50 четвертей  жита.

     Пригноблене  населення  Підліснівки  і  навколишніх  сел  гостро  реагувало  на  утиски  царських  воєвод.

         Великим  лихом  для  селян  були посухи, морози, град. Наша  земля  стала  ареною  Північної  війни. Підліснівчани  приймали  участь  у  обороні  Сумської  фортеці, бились  із  шведами  під  Ромнами, Охтиркою, Лебедином і  , звичайно, під  Полтавою.

      Незважаючи  на  тяжке  життя, наші  предки  зберегли  звичаї, традиції, свято  шанували  своїх  пращурів, любили  перекази, легенди, казки, прислів`я, зустрічали  і  проводжали  свята, бажали  щастя  й  добробуту  односельцям,  разом  будували, переживали  тяжкі   роки.

       Великою  бідою  на  плечі  жінок  лягла  перша  імперіалістична  війна. Чоловіки  були  мобілізовані  на  фронт, частина  з  них  загинула.

     Ціни  в  1916  році  на  жито, гречку   зросли  в  2  рази, на  м`ясо, сало  в  3 -4  рази. Прийшло  в  занепад  сільське  господарство, зросла  кількість  бідняків.  У  кращому   стані   знаходились  земельні  угіддя  панів  Лисевичів, Копійчини, впевнено  ставав  на  ноги  Кугуй, який  вів  конкуренцію  з  паном  Кондратьєвим.

              Чутки  про  повалення  царизму  дійшли  до  Підліснівки. Оцінка  подіям  була  неоднозначна. Одні   оплакували  царя, інші  раділи. Жителі  Підліснівки   підтримували  степанівців, які  вимагали  перехід  цукроварні  і  землі  у  власність  трудового  народу. На  початку  листопада  виконком  сільського  повіту  селянських   депутатів  ознайомив  Степанівський  волосний  земельний  комітет  із  змістом – Декретом  про  землю, розпорядився  взяти  на  облік  землі, майно  поміщиків  і  встановив  контроль  над  ними.

    У  січні  1918  року  була  встановлена  Радянська  влада  в  Підліснівці. 

        Короткий   і  мирний  відпочинок  закінчився  наприкінці  березня,  австро – німецькі  війська  захопили  Підліснівку. На  окупованій  території   відновлювалися  старі  порядки.

         В  Сумському  повіті  був  створений  підпільний  ревком, поширювався  партизанський  рух.

          Після  капітуляції  Німеччини   і  Австрії  Підліснівка  перебувала  під  петлюрівськими  військами. На  початку  січня  1919  року  Підліснівка  була  звільнена.

       На  початку  січня  1919  року  Підліснівка  була  звільнена.

        В  середині  1920  року  в  Підліснівці   був  відкритий  комітет  бідноти. Почалося  нове  мирне  життя. Необхідно  було  ліквідувати  неписемність. З цією  метою  відкривали  хати – читальні. Важливим  в  історії  нашого  села  був  1922 рік. Тоді  були  створені  партійні  й  комсомольські  осередки. В  цей   же  рік  була  створена  сільськогосподарська  артіль  імені  Т.Г. Шевченка ( комуна). Ії  організатором  був  М.В. Кравченко.  Коли  були  створені  перші  колгоспи, комунари  стали   його  ядром.

      В  період  масової  колективізації  у  1929  році  на  території  Підліснівки  виникли  два  колгоспи: імені  Будьонного  та  імені  Петровського.

   У  30 – ті  роки   наших  односельців  не  минуло  велике  лихо – голодомор.

Це  штучний  голод, який  ретельно  здійснювався  з  верхів. На  початку  1933  року  склалося  критичне  становище, систематичне  недоїдання  призвело  до  смерті  багатьох  людей. З  людьми  гинула  і худоба. Село  заросло  бур`янами. Землі  не оралися, виснажені  люди  падали  на  вулицях..

А  агітатори  закликали  краще  працювати, невдоволених  відносили    до « ворогів  народу». Ледве  оживши  після  голодомору, жителі  села  включилися  в  масове  соціалістичне  змагання  під  гаслом  О.Г. Стаханова.   

           10 січня 1939  року  була  створена  Сумська  область  з  території  Харківської, Чернігівської  та  Полтавської  областей. Підліснівка  в  складі  Сумського  району  увійшла  у  новостворену  область  УРСР.  Та  мирна  праця  людей  була  перервана  віроломним  нападом  фашистів. Чоловіки  були  демобілізовані  на фронт, а жінки залишилися  кувати  перемогу  в  тилу. З  листопада 1941  року  по  березень  1942  року  в  Підліснівці  діяла  підпільна  організація  на  чолі  з  жителем  Новомихайлівки  Черв`яковим.

Була  звільнена  Підліснівка  03  вересня  1943  року  167  Сумсько – Київською  стрілковою  дивізією.

     Під  час  війни  на  фронтах  бились  162  наших  односельці, 52  загинуло  смертю  хоробрих, 70 нагороджені  орденами  і  медалями.

             Після війни важливим  був  1950  рік – рік  народження  колгоспу  імені  Дзержинського. В  нього  увійшли  4 колгоспи: імені  Будьонного, Петровського, Жданова,  імені  17  партійного  з`їзду. Першим  головою  був  Колесник  Іван  Григорович. У  березні  1951  року  головою  обирається  Доценко  Гаврило  Іванович, який  працював по 1972  рік.

         У  60 – х   роках  у  Підліснівці  була  добудована  семирічна  школа. Будинок  культури  побудований  в  1964  році  на  300  місць  з  бібліотекою. Ще  раніше  працював  цегельний  завод. Село  почало оновлюватися. Згодом  колгосп  увійшов  у  десятку  економічно  сильних  колгоспів  Сумської  області

        На  зміну  топтанкам    муруються  цегляні  світлиці. Колгосп  почав  спеціалізуватися  на  вирощуванні  огородини. До  Підліснівки  стали  навідуватися  делегації. По  результатах  восьмої  п`ятирічки  місцевий  колгосп  одержав  високу  державну  нагороду, Орден   Трудового  Червоного Прапора. Груди  голови  колгоспу   прикрасили  Орден  Леніна, Жовтневої  революції  та  два  Ордени  Трудового  Червоного  прапора.