Герої не зникають у пітьмі. Вони стають світлом нашої долі.
Герої не зникають у пітьмі,
Вони стають світлом нашої долі.
Допоки ми вільні на рідній землі — житимуть в пам’яті випускники нашої школи!
Сьогодні, 16 березня 2026 року, подвір’я Підліснівського ліцею огорнула тиша, сповнена болю та безмежної вдячності. На стінах рідної школи, яка колись дала путівку в життя, було відкрито меморіальні дошки на честь наших загиблих Захисників:
Мороза Сергія Івановича
Пістуна Володимира Ігоровича
Блищика Едуарда Сергійовича
У глибокій пошані схилили голови батьки, вчителі, побратими та гості громади. Кожне слово, сказане сьогодні, відгукувалося спільним болем — це були розповіді про мужність, вірність присязі та безмежну любов до України.
Ми також згадали тих, хто раніше пішов у вічність, залишивши по собі світлий слід: Козенка Олександра та Чайку Олександра. Тепер вони всі разом — варта нашого неба. «Вони віддали своє "сьогодні", щоб ми мали "завтра"».
Найважче в цей день було дивитися в очі батькам. Немає слів, які могли б загоїти рану від втрати сина, але є наша безмежна шана. Дорогі батьки! Дякуємо Вам за те, що зростили справжніх чоловіків. Ви виховали їх у любові до рідного краю, навчили мужності та відповідальності. Кожна дитина, кожна людина, що заходитиме до нашого ліцею, знатиме: ці Герої виросли в достойних сім'ях громади.
Наші славні Янголи, нехай хмаринки на небі будуть вам легкими, а рідна земля — пухом. Ми пам'ятаємо ціну нашого кожного ранку. Ми обіцяємо берегти пам'ять про ваш подвиг і виховувати нові покоління на прикладі вашої мужності.
Вічна слава Воїнам! Слава Україні!
